Не кажучи нікому (Тартак) — различия между версиями
Материал из Вики Аккордов
| Строка 1: | Строка 1: | ||
| − | [[Тартак (группа)|Тартак]] - | + | [[Тартак (группа)|Тартак]] - Не кажучи нікому |
== [[Гитарный бой|Бой]] == | == [[Гитарный бой|Бой]] == | ||
| Строка 12: | Строка 12: | ||
<pre> | <pre> | ||
| + | Hm A | ||
| + | Коли війна вривається у двері, | ||
| + | G A | ||
| + | Не захистять слова й печатки на папері. | ||
| + | Hm A | ||
| + | Потрібно йти, потрібно брати зброю | ||
| + | G Em | ||
| + | І право на життя відстояти в горнилі бою... | ||
| + | Hm | ||
| + | Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. | ||
| + | A | ||
| + | І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу. | ||
| + | G | ||
| + | Знову за спинами визволителів | ||
| + | A | ||
| + | Прийшли нові карателі та мучителі... | ||
| + | Hm | ||
| + | То що ж робити - сидіти склавши руки, | ||
| + | A | ||
| + | Спокійно дивитися на вбивства та муки? | ||
| + | G | ||
| + | Чи, взявши благословення в рідної мами, | ||
| + | Em | ||
| + | Почати боротьбу - з новими ворогами? | ||
| + | |||
| + | Hm Em Hm Em | ||
| + | Поплач за мною мамо, коли я загину. | ||
| + | Hm Em G Em | ||
| + | За свою землю, за Україну | ||
| + | Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, | ||
| + | Що я вже ніколи не вернусь додому. | ||
| + | |||
| + | Тече сльоза, прогорнуючи зморшки. | ||
| + | І мама молиться - "Хай поживе ще трошки" | ||
| + | Вже так давно не бачить сина свого | ||
| + | І ще хоч раз побачити його живого... | ||
| + | |||
| + | Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! | ||
| + | Караюсь, мучусь, але не каюсь! | ||
| + | Якщо не я - то хто? Зайве питання... | ||
| + | Для нас це не проста війна - це визвольні змагання. | ||
| + | Людей женуть на схід, немов худобу, | ||
| + | Принижують, щоб знищити людську подобу... | ||
| + | І захиститися у цих людей нема ніяких шансів, | ||
| + | У них одна надія - на повстанців... | ||
| + | |||
| + | Поплач за мною мамо, коли я загину. | ||
| + | За свою землю, за Україну | ||
| + | Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, | ||
| + | Що я вже ніколи не вернусь додому. | ||
| + | |||
| + | Пройдуть роки, земля загоїть рани, | ||
| + | Залишаться в живих поодинокі ветерани... | ||
| + | А скільки тих, що не прийшли додому, | ||
| + | Лежать в своїй землі в могилах невідомих... | ||
| + | |||
| + | Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо, | ||
| + | Що в цій війні з чужими поки що програємо... | ||
| + | Хай перемоги наші порівняно малі, | ||
| + | Та головне, що наш народ лишився на своїй землі. | ||
| + | Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я... | ||
| + | Тіла загинуть - житиме ідея... | ||
| + | А наші душі тут - в рідних просторах - | ||
| + | Волинських лісах, Карпатських горах... | ||
| + | |||
| + | Поплач за мною мамо, коли я загину. | ||
| + | За свою землю, за Україну | ||
| + | Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, | ||
| + | Що я вже ніколи не вернусь додому. | ||
</pre> | </pre> | ||
[[Категория:Песни]] | [[Категория:Песни]] | ||
Текущая версия на 20:07, 19 ноября 2014
Тартак - Не кажучи нікому
Бой[править]
аккорды и текст[править]
Hm A Коли війна вривається у двері, G A Не захистять слова й печатки на папері. Hm A Потрібно йти, потрібно брати зброю G Em І право на життя відстояти в горнилі бою... Hm Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. A І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу. G Знову за спинами визволителів A Прийшли нові карателі та мучителі... Hm То що ж робити - сидіти склавши руки, A Спокійно дивитися на вбивства та муки? G Чи, взявши благословення в рідної мами, Em Почати боротьбу - з новими ворогами? Hm Em Hm Em Поплач за мною мамо, коли я загину. Hm Em G Em За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому. Тече сльоза, прогорнуючи зморшки. І мама молиться - "Хай поживе ще трошки" Вже так давно не бачить сина свого І ще хоч раз побачити його живого... Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! Караюсь, мучусь, але не каюсь! Якщо не я - то хто? Зайве питання... Для нас це не проста війна - це визвольні змагання. Людей женуть на схід, немов худобу, Принижують, щоб знищити людську подобу... І захиститися у цих людей нема ніяких шансів, У них одна надія - на повстанців... Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому. Пройдуть роки, земля загоїть рани, Залишаться в живих поодинокі ветерани... А скільки тих, що не прийшли додому, Лежать в своїй землі в могилах невідомих... Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо, Що в цій війні з чужими поки що програємо... Хай перемоги наші порівняно малі, Та головне, що наш народ лишився на своїй землі. Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я... Тіла загинуть - житиме ідея... А наші душі тут - в рідних просторах - Волинських лісах, Карпатських горах... Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому.
