Понад Хмарами (Тартак) — различия между версиями
Материал из Вики Аккордов
| Строка 1: | Строка 1: | ||
| − | [[Тартак (группа)|Тартак]] - | + | [[Тартак (группа)|Тартак]] - Понад Хмарами |
== [[Гитарный бой|Бой]] == | == [[Гитарный бой|Бой]] == | ||
| Строка 12: | Строка 12: | ||
<pre> | <pre> | ||
| + | Мотив 1: | ||
| + | Am Em F Em* ... | ||
| + | Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються. | ||
| + | Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються. | ||
| + | Місяць світиться – світло сиплеться діамантами, діамантами. | ||
| + | Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами. | ||
| + | Мотив 2: ( Dm Em F Em* ... ) | ||
| + | |||
| + | Ти знаєш, як я за тобою сумую. | ||
| + | Я не знаходжу собі місця – | ||
| + | Вибігаю з дому, цілу ніч мандрую | ||
| + | Вулицями міста. | ||
| + | Самотнього, як я, самотнього, як ти. | ||
| + | Міста, що поєднало мене з тобою, | ||
| + | Міста, що розлучило тебе зі мною. | ||
| + | Я хотів би запитати – навіщо? | ||
| + | Та замість відповіді тільки вітер свище... | ||
| + | Десь там – у безлюдних провулках, | ||
| + | Де лиш бродячі пси блукають, | ||
| + | Шукаючи притулку, | ||
| + | Шукаючи поживи. | ||
| + | В них в очах давно нічого не жевріє, | ||
| + | У них нема надії, їм залишається безбарвна безнадія. | ||
| + | Їх нічого вже не гріє... | ||
| + | Однак я знаю – на цих порожніх вулицях нічого не шукаю – | ||
| + | Просто втікаю сам від себе. | ||
| + | В своїй уяві знову йду до тебе, | ||
| + | Тому що хочу поєднати дві розірвані частини | ||
| + | Одного цілого – | ||
| + | Ніжного та сильного, чорного та білого. | ||
| + | Можливо, я смішний, | ||
| + | Можливо, я занадто романтичний, | ||
| + | Такий однаково знайомий та однаково незвичний. | ||
| + | Все просто – у моїй душі горить багаття! | ||
| + | Але я хочу помовчати... | ||
| + | Тепер ти маєш щось казати, Катя! | ||
| + | |||
| + | Мотив 1: | ||
| + | Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються. | ||
| + | Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються. | ||
| + | Місяць світиться – світло сиплеться діамантами, діамантами. | ||
| + | Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами. | ||
| + | |||
| + | Мотив 2: | ||
| + | А незабаром вийде сонце – я йому зрадію! | ||
| + | Тому що кожний новий день дає мені нову надію | ||
| + | На те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш... | ||
| + | Та поки що не можу зрозуміти я – куди ж?... | ||
| + | Куди мені себе подіти доти, | ||
| + | Коли відчую на устах своїх солодкий дотик? | ||
| + | Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні? | ||
| + | Коли це буде? Завтра? Чи, можливо, вже сьогодні? | ||
| + | Коли мене в свої обійми забереш ти – | ||
| + | Мене всього, без залишку, без решти? | ||
| + | Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі, | ||
| + | Своє тепло розлити у твоєму тілі?... | ||
| + | А час іде... І скільки кроків ще мені зробити треба, | ||
| + | Щоб ніч минула, зникла самота | ||
| + | І я таки дійшов до тебе? | ||
| + | Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще! | ||
| + | Можливо, трошки легше... | ||
| + | Можливо, значно важче... | ||
| + | Ти потерпи... Я потерплю – | ||
| + | Недовго вже чекати! | ||
| + | Але я знову замовкаю... | ||
| + | Тепер ти, Катя, маєш щось казати! | ||
| + | |||
| + | Мотив 1: | ||
| + | Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються. | ||
| + | Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються. | ||
| + | Місяць світиться – світло сиплеться діамантами, діамантами. | ||
| + | Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами. | ||
</pre> | </pre> | ||
[[Категория:Песни]] | [[Категория:Песни]] | ||
Текущая версия на 20:09, 19 ноября 2014
Тартак - Понад Хмарами
Бой[править]
аккорды и текст[править]
Мотив 1:
Am Em F Em* ...
Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться – світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.
Мотив 2: ( Dm Em F Em* ... )
Ти знаєш, як я за тобою сумую.
Я не знаходжу собі місця –
Вибігаю з дому, цілу ніч мандрую
Вулицями міста.
Самотнього, як я, самотнього, як ти.
Міста, що поєднало мене з тобою,
Міста, що розлучило тебе зі мною.
Я хотів би запитати – навіщо?
Та замість відповіді тільки вітер свище...
Десь там – у безлюдних провулках,
Де лиш бродячі пси блукають,
Шукаючи притулку,
Шукаючи поживи.
В них в очах давно нічого не жевріє,
У них нема надії, їм залишається безбарвна безнадія.
Їх нічого вже не гріє...
Однак я знаю – на цих порожніх вулицях нічого не шукаю –
Просто втікаю сам від себе.
В своїй уяві знову йду до тебе,
Тому що хочу поєднати дві розірвані частини
Одного цілого –
Ніжного та сильного, чорного та білого.
Можливо, я смішний,
Можливо, я занадто романтичний,
Такий однаково знайомий та однаково незвичний.
Все просто – у моїй душі горить багаття!
Але я хочу помовчати...
Тепер ти маєш щось казати, Катя!
Мотив 1:
Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться – світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.
Мотив 2:
А незабаром вийде сонце – я йому зрадію!
Тому що кожний новий день дає мені нову надію
На те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш...
Та поки що не можу зрозуміти я – куди ж?...
Куди мені себе подіти доти,
Коли відчую на устах своїх солодкий дотик?
Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні?
Коли це буде? Завтра? Чи, можливо, вже сьогодні?
Коли мене в свої обійми забереш ти –
Мене всього, без залишку, без решти?
Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі,
Своє тепло розлити у твоєму тілі?...
А час іде... І скільки кроків ще мені зробити треба,
Щоб ніч минула, зникла самота
І я таки дійшов до тебе?
Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще!
Можливо, трошки легше...
Можливо, значно важче...
Ти потерпи... Я потерплю –
Недовго вже чекати!
Але я знову замовкаю...
Тепер ти, Катя, маєш щось казати!
Мотив 1:
Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться – світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.
